|
Психолог КПБЛ - Тетяна Сергіївна ЗОЛОТА. Народилася 30-го квітня 1986 року у місті Кривий Ріг. З дитинства полюбляла ставити складні питання: «А що подумає дерево, коли я зірву листочок?», «А як чорні хмари переходять?» Можливо, любов до роздумів, пошуків шляхів вирішення стали причиною професійного вибору Тетяни. У 2009 році Тетяна Сергіївна закінчила Дніпропетровський національний університет (ДНУ) ім. Олеся Гончара за спеціальністю - практична психологія. |
___________________________________________________________________________
|
Проблема, над якою працює практичний психолог КПБЛ - це духовний розвиток підлітків в кризових умовах занепаду моральних цінностей. У 2011 році творчий проект учениці 1-го курсу Карась Тетяни під керівництвом практичного психолога КПБЛ - Золотої Тетяни Сергіївни за темою «Цнотливість нині не в моді, або мамо, не читай мені моралі» зайняв перше місце на Всеукраїнському конкурсі «Моральний вчинок» серед вікової категорії учні професійно-технічних навчальних закладів. Робота над проблемою духовності продовжується і в новому навчальному році. |
|
В рубриці «Психологічна служба» можна буде ознайомлюватися з пошуками нових шляхів відродження моральних цінностей молоді. Також буде надаватися цікава інформація з приводу методичних розробок та цікавих ідей щодо поліпшення роботи психолога у сфері ПТНЗ. |
____________________________________________________________________________
|
КОЛИ ДВА СЕРЦЯ Б'ЮТЬСЯ РАЗОМ... |
|
|
|
Сьогодні вашій увазі пропонується спільна творча робота учениці групи № 2 - Добровольської Олени та психолога КПБЛ - Золотої Тетяни Сергіївни. Мету роботи зрозуміти неважко - вона вказана в назві. Мова піде про два серця - Олени і Тані. Олені - 16 років, Тані - 25 років. Олена навчається в ліцеї, а Таня там працює. Ну той що? - Запитаєте ви. - Кому це цікаво? Складніше всього було підібрати картинку під назву роботи. Інтернет-пошук не увінчався успіхом. На запит він видавав лише серця закоханих чоловіка та жінки. Поняття «два серця б'ються разом» чомусь зводиться лише до романтичної любові. Але це не так. Достатньо просто зустріти людину з таким же болем чи радістю, і ваші серця вже б'ються в унісон. А що якщо зустрічається біль справжня і біль, що вже минула? Нижче представлені вірші учениці КПБЛ - Олени Добровольської, а ще нижче вірші учениці гімназії № 71 - Золотої Тетяни. Тетяною Сергіївною я стала пізніше - через майже 10 років. У своїх віршах Олена хоче зрозуміти, як влаштоване життя, як влаштована вона сама. Саме її вірші змусили мене згадати свої власні пошуки сенсу і суті речей, коли мені було 17 років. У ту мить наші серця забилися в унісон, стираючи межі минулого і сьогодення. |
|
|
|
ОЛЕНА ДОБРОВОЛЬСКА Кто я? |
|
|
|
Мы научимся жить иначе, Не терзать себя вопросами. И ото всех свое сердце спрячем, Когда станем чуть взрослыми. Обещаю, я буду выше своей сильной гордости, И понять, чем мы дышим, - лучше жить в смелости. Я вижу насквозь свое сердце, Как свое отображение. Когда влюбляюсь, мое сердце поет, Но иногда оно пропускает все мимо нот. Я, конечно, его понимаю, без сомнения, Но иногда все происходит наоборот. Как всегда на все это я глаза закрыла, И это приводит меня в никуда. Теперь у меня лишь одно воображенье, Глупое как всегда. Лишь темные ночи, закат без рассвета. Моя душа все хочет улететь вместе с ветром. Ей плохо на воле, и трудно закрытой. Но все же ей больно, когда сердце разбито. Между мной и огнем Чувства светлые с холодным дождем. Все пытаются понять меня, Но они и сами не представляют, КТО Я? Можно сбиться с пути, Но будет глупо, если просто уйти. Я спрячу глаза, Но ведь кто-то же должен понять, КТО Я? Обо мне говорят хорошее и плохое - Слов очень много. Но их лишь добротой и любовью я окружала. Их загадочные взгляды наводят тревогу. И лишь только враньем я дышала. В моем сердце осталась лишь гордость. И я ее совмещаю с обидой. Но как же все-таки страшно - Быть просто ЛЮБИМОЙ! |
|
ЖИЗНЬ КОРОТКА |
|
|
|
У каждого человека разная личность. Подстраиваться под кого-то - Не выход из положения. Кто-то должен уважать твое мнение И твое решение. Уважать твою личность, Характер и внешность. Уважать твои взгляды на жизнь, И как ты живешь. Жизнь коротка... И это понимают немногие. Никто не представляет, что жизнь Длиться намного меньше, чем попытка смерти. Думать о смерти - это большой грех. Если у человека что-то случается, Он не забывает. И с каждым днем все вспоминается. Если у человека депрессивный стан, Весь мир перевернулся, И мир для человека стал сплошной обман. Сдерживать свои эмоции никак нельзя. Ты уходишь в себя, И у человека появляется депрессия. Слезы льются, сердца бьются, Люди никак не уймутся. Вокруг злость, ненависть, предательство. Никто не понимает, что можно жить в радости. Люди лишены мечты, надежды, Если человеку разбили сердце дважды. Родной человек ушел из жизни, Любимый предал, Смысл жизни пропал. И надежду на счастье никто не дал. Все время слезы и слова «Не могу жить без тебя»... Слова о смерти - Это грусть о потерянном человеке. Человек не понимает, Что хочет лучшей жизни. Не находит выхода... И у него появляются плохие мысли. Помощи он просить не станет. Иначе он свои душевные силы обманет. Постоянно будет говорить: «Я слаб»... Но если человеку не поможем, Он не найдет жизненный клад. Он будет вечно один, Что в душе, Как и наяву. Постоянно будет говорить: «Тише... Я на своих линиях вижу лишь одну муку». К чему это все приводит? Приводит это все к разлуке. К одиночеству и к тихому сердца стуку. |
|
ТЕТЯНА ЗОЛОТА РЕЦЕПТ ЛЮБВИ |
|
|
|
Порывисты и холодны Порой бывают чувства обжигающей любви. И не успеешь ты предаться прелести мечты, Как уж не слышишь слов горячей той молвы, Врата которой пред тобой всегда были открыты. Не упустил мгновенья ты полета той мечты, Которая давно сгорела где-то там - на дне твоей души. И ты, Усталый путник, заблудившийся в райском аду, И весь небесный яд до капли ты испивши, Сгораешь на лету В руках своей судьбы, В объятиях твоей воскреснувшей мечты. Сгораешь ты, но не любовь. Любовь меняет вкус. Соленая и жгучая она В объятьях Бога снова станет сладкой, И обретет божественный покой. Но, наполняясь грустью, жгучей болью, Мечту твою, обсыпав солью, Она ужалит в сердце И взбунтует кровь, Нарушит тот божественный покой. И снова боль, в которой ты сгоришь, И снова тот, кого во всем винишь. |
|
В квадрате жизни бегаю по кругу |
|
|
|
Мне иногда не хочется дышать, а просто хочется бежать, Но каждый вдох дарует силу, с которой я бегу от мира. Я воздух с отвращением глотаю - Желанье бега нежеланием спасаю! Мне иногда не хочется бежать, а просто хочется дышать, Но глубже вдох с усильем бега, Когда дыханье чище снега. Опять дышу, потом бегу, Себе я просто нагло вру. Молитвами взываю снова к Богу, В квадрате жизни бегаю по кругу! |
|
P. S. Ніколи не забувайте, якими ви були. Не будуйте глуху стіну між собою та дітьми. Вони так потребують спілкування з нами. Як писав апостол Павло зборам в Коринті: «Хоча у мене немає ні перед ким зобов'язань, я для всіх став рабом, щоб придбати по можливості більше людей... Я став усім для людей всякого роду, щоб хоч як-небудь врятувати деяких» (1-ше Послання до Коринтян). |
|
Читайте також:













